щодо служіння жінок у Церкві

Заява Головної Ради Пентекостальної церкви у Республіці Польща щодо служіння жінок у Церкві

1. Ми визнаємо, що жінки нарівні з чоловіками є «співспадкоємицями благодаті життя» та співучасницями харизматичного служіння в Церкві, згідно з такими уривками з Нового Завіту: «Так само чоловіки: живіть зі своїми дружинами в порозумінні, поводячись, немов з тендітною вазою, сповненою жіночості, виявляючи їм шану як співспадкоємцям благодаті життя, щоб не було перепон для ваших молитов». (1 Пет. 3,7) «Немає юдея, ні грека; немає ані раба, ані вільного; немає чоловічого роду, ні жіночого, бо в Ісусі Христі ви всі — одно». (Гал. 3,28)

2. Церква як спільнота святих — чоловіків і жінок — є загальним священством у сенсі безпосереднього доступу до Бога та служіння. «І ви самі, немов живе каміння, збудовуйтеся в духовний дім, щоби бути святим священством, приносити духовні жертви, приємні Богові, через Ісуса Христа» (1 Пет. 2,5).

3. Ми визнаємо встановлений Богом порядок авторитетів у творенні та спокуті.

4. Згідно з цим порядком, керівництво як у Церкві, так і в родині належить чоловікам.

5. Зразком такого керівництва є Христос — Господь і Глава Церкви. «(…) адже чоловік є голова дружини, як Христос — Голова Церкви, Він же — Спаситель тіла». (Еф. 5,23)

6. З огляду на вищезазначене, ми визнаємо, що громаду та спільноту громад очолює чоловік (пастор, окружний пресвітер, головний пресвітер).

7. Служіння жінок відповідно до отриманого харизматичного дару може здійснюватися виключно під керівництвом збору та церкви.

8. Жінка може брати участь в управлінні громадою, якщо вона поважає встановлену ієрархію.

9. Служіння жінок у Церкві охоплює як діаконічні функції, так і навчальні, душпастирські та євангелізаційні.

10. У місіонерських ситуаціях жінка може тимчасово виконувати функції керівництва та викладання.

11. Місцеві керівники громади визначають сферу служіння жінок.

Варшава, квітень 2000 року