щодо Вечері Господньої

Заява Головної Ради Пентекостальної церкви у Республіці Польща щодо Вечері Господньої

1. Беручи участь у Вечері Господній у двох видах: хліба та вина, Церква вшановує пам’ять про смерть Христа. Цей обряд позначається такими термінами:

• Вечеря Господня (1 Кор. 11,20)

• Ламання хліба (Мт. 26,26; Мр. 14,22; Лк. 22,19; Дії 2,42.46; 20,7; 1 Кор. 10,16.17ab; 11,23.26–28)

• Трапеза Господня (1 Кор. 10,21)

• Чаша та хліб (1 Кор. 10,16, 17, 21; 11,25–28)

• Причастя в значенні спільноти (1 Кор. 10,17, 21, 30; 1 Кор. 10,16, 18, 20)

• Євхаристія в значенні подяки (Мт. 26,26; Мр. 14,22 і далі; Лк. 22,19; 1 Кор. 11,24).

У цій заяві вживається термін «Вечеря Господня».

2. Встановлення Вечері Господньої описують перші три євангелісти (Мт. 26,26-29; Мр. 14,22-26; Лк. 22,19-20) та апостол Павло (1 Кор. 11,23-32). Вечеря своїм корінням сягає пасхальної трапези (Вих. 12; пор. Лк. 22,15). Щоб краще зрозуміти наміри Господа Ісуса, слід розглядати події Тайної вечері у зв’язку з виходом ізраїльтян з Єгипту, а особливо все, що стосується пасхального ягняти та самого перебігу пасхальної трапези. Ізраїль мав святкувати Пасху на згадку про спасительну подію (Вих. 12,14). Святкування Пасхи належало до заповідей, накладених Богом на Ізраїль (Вих. 12,14; пор. Лк. 22,19; 1 Кор. 11,24, 25), а порушення цієї заповіді каралося загрозою виключення з народу (Чис. 9,13). Згідно з апостольським вченням, «нашою Пасхою» є Христос (1 Кор. 5,7), що робить смерть і воскресіння Господа центральною подією в історії спасіння. Саме з цієї причини згадування (анамнесіс) події Хреста є важливим елементом християнського богослужіння.

3. Участь у Вечері Господній — це участь через віру в єдину спасительну жертву Ісуса Христа, принесену на хресті.

4. Присутність Христа у Вечері Господній є реальною, але духовною, а не матеріальною.

5. Вечеря Господня не є принесенням Христа в жертву, і в ній немає жодної іншої жертви, окрім жертви поклоніння та подяки (Євр. 13,15), яку християни невпинно приносять Богові за Ісуса Христа.

6. Христос наказав благословляти хліб і вино, щоб таким чином освятити їх як видимі знаки Його невидимого Тіла і Крові.

7. Елементи Вечері Господньої — хліб і вино — настільки пов’язані з Христом, що їх можна називати Його Тілом і Кров’ю (1 Кор. 10,16), хоча за своєю суттю та природою вони й надалі залишаються справжнім хлібом та вином.

8. Споживання хліба та пиття вина під час Вечері Господньої має супроводжуватися вірою, оскільки ці елементи самі по собі не мають діючої сили, а стають судом для тих, хто підходить до цих святих знаків без віри.

9. Вечеря Господня — це видиме Слово, через яке Церква проповідує смерть Господа, Його воскресіння та друге пришестя у славі; вона також є свідченням єдності Церкви.

10. Вечеря Господня включає:

• роздуми над відповідними уривками Святого Письма (зокрема, словами про встановлення з 1 Кор. 11,23–26),

• молитву подяки та освячення окремих елементів,

• ламання та споживання хліба, а також пиття з чаші.

11. Елементами Вечері Господньої є хліб і вино.

• Хліб може бути як прісним (на згадку про мацу, яку споживали під час Таємної Вечері), так і звичайним, тобто заквашеним (на згадку про Христа, який став новим закваскою).

• Вино має бути виготовлене з винограду. У обґрунтованих випадках допускається використання виноградного соку.

12. Вечеря Господня, як правило, відбувається в рамках богослужіння громади.

13. Вечеря Господня повинна гідно проводитися пастором або іншою уповноваженою особою.

14. До Вечері Господньої мають право приступати виключно навернені та охрещені особи.

15. У Вечері Господній не можуть брати участь особи, яких у рамках церковної дисципліни позбавили цього права.

16. Після завершення богослужіння до освячених дарів слід ставитися з повагою.

17. Вечерю Господню можна також відправляти в місцях перебування хворих та немічних. При цьому слід подбати про належну та гідну обстановку для цього обряду.

Варшава, вересень 2002 року