Історія починається з того, що у 1993 році в Мельці було засновано Місійну станцію Церкви. Її керівником став священик Анджей Брандис.
Організовується євангелізація, і до Мельця приїжджає «Наметна місія». Протягом п’яти днів проповідувалося Євангеліє, відбувалися концерти християнської музики. Це був також час проповідування Слова Божого (проповідником був присутній пресвітер Лешек Моха).
В результаті проповідування Доброї Новини розпочалися домашні зібрання. Наступним етапом стали зібрання в Місцевому будинку культури, на які приїжджали пастори з околиць, щоб здійснювати служіння.
Настав час, щоб з неформальної групи утворилася громада, яка матиме свого пастора. У 1994 році (8 березня) було засновано громаду Пентекостальної церкви в Мельці. Головна Рада Церкви також подбала про пастора. Першим пастором став брат Марек Скшипчак (з 1994 по 2000 рік). Громада почала жити: відбулося перше весілля, розпочалося катехітичне навчання, робота з молоддю. Церква орендувала приміщення на вул. Reja 1, яке відтоді почало слугувати каплицею.
У 2000 році пастор Марек Скшипчак переїхав до Жешува, щоб обійняти там посаду пастора. У Мельці ж служіння розпочав брат Януш Калета. У той час громада активно займалася благодійною діяльністю (роздача вживаного одягу та продуктів харчування), щоб на практиці демонструвати Божу любов до людини. У 2007 році пастор Януш Калета виїхав на пасторське служіння до Едмонтона (Канада).
Громада була готова до від'їзду пастора і протягом приблизно року, перебуваючи під опікою пастора громади з Жешува (пресвітер Марек Скшипчак), вела роботу в міру своїх сил і можливостей.
У 2008 році (наприкінці вересня) до Мельця приїхав Даріуш Гапонь разом із дружиною Малгожатою. До цього часу (висвячений у 2002 р.) він служив у громаді «Примирення» КЗ у Мєндзижеці-Подляському як проповідник і старійшина громади. 19 жовтня 2011 року його призначено пастором Мелецького збору.
Духовні наставники Мелецької громади
- з 1994 р. по 2000 р. — пастор Марек Скшипчак (нині пастор громади в Жешуві)
- з 2000 р. по 2007 р. — пастор Януш Калета
- з 2008 року — пастор Даріуш Р. Гапонь
Серед істориків п'ятидесятників немає єдиної думки щодо того, де, коли та під чиїм керівництвом виник п'ятидесятницький рух. Дискусія стосується, в основному, двох дат і двох різних місць у Сполучених Штатах: 1901 року — Топека у штаті Канзас та 1906 року — Лос-Анджелес.
В. Холленвегер, визнаний дослідник цієї тематики, пропонує розглядати питання про початок п’ятидесятництва з двох точок зору: ideengeschichte (історії ідей) — у цьому випадку слід брати до уваги першу дату — та realgeschichte (історії реальності) — тоді можна говорити про другу дату зародження руху. З того часу п’ятидесятницький рух почав поширюватися по всьому світу.
Частина істориків вважає, що початки руху пов’язані з особою Чарльза Фокса Пархема. У 1900 році він заснував у Топеці Біблійну школу. У новорічну ніч 1 січня 1901 року одна зі «студенток» цієї школи, Агнес Озман, під час спільної молитви отримала дар говоріння іншими мовами. Незабаром й інші члени Біблійного коледжу «Бетел» були наповнені Святим Духом. У 1906 році Пархем відкрив у Х’юстоні другу біблійну школу, де також відбувалися випадки хрещення Духом. Серед них був чорношкірий проповідник Руху освячення — Вільям Дж. Сеймур. У 1906 році під його керівництвом розпочала діяльність Місія за адресою 312 Азуза-стріт у Лос-Анджелесі. Місія мала такий великий успіх, що привертала увагу громадськості не лише в США, а й у Європі. Зцілення, чудеса, пророцтва та говоріння іншими мовами викликали великий резонанс. Окрім цих надзвичайних подій, пробудження на Азуза-стріт було також процесом формування нової спільноти. Причиною цього стало відторгнення існуючими конгрегаціями тих, хто ділився своїм досвідом хрищення Духом Святим. З цієї причини більшість істориків саме 1906 рік вважають початком сучасного п’ятидесятництва.
Про те, як стрімко розвивався п’ятидесятницький рух, свідчить той факт, що в Європі вже у 1907 році виникли перші спільноти такого типу. Одним із «апостолів» п’ятидесятництва був Томас Белл Барратт, суперінтендант методистських громад в Осло. Під час своєї подорожі до США у 1906 році він пережив хрищення Духом Святим і став поборником руху, що зародився в Лос-Анджелесі. Конфлікт, у який він вступив із керівництвом своєї Церкви, зрештою змусив його заснувати нову громаду в Осло. Подібні події відбулися у Швеції, де баптистський проповідник — Леві Петрус — у 1907 році був змушений заснувати самостійну громаду у Стокгольмі. У 1906 році в Бидгощі хрищення Духом Святим пережив євангелічний пастор Йонатан Пол, один із найактивніших німецьких харизматів першої половини XX століття. З Норвегії, Швеції та Німеччини п’ятидесятницький рух поширився на сусідні країни, і незабаром з’явилися Пентекостальної церкви в Англії, Фінляндії, Данії та Швейцарії.
П'ятидесятництво увійшло на польські землі з двох боків. Вплив німецького пробудження призвів до утворення перших релігійних громад нового руху на Тешиньському Сілезії. Саме тут у 1910 році було засновано «Спілку рішучих християн», яка формально належала до євангелічної церкви, але де-факто утворювала незалежну громаду — першу польську Пентекостальну церкву. Польські реемігранти, повертаючись із США до відродженої Батьківщини, принесли звістку про хрищення Духом Святим. У центральній та східній частинах Другої Польської Республіки почали утворюватися автономні п’ятидесятницькі громади. Однак лише в 1929 році в Старій Чолниці поблизу Луцька відбувся з’їзд, на якому було засновано Церкву християн євангельської віри. Саме так називатиметься спільнота польських п’ятидесятників у цій частині нашої країни. У міжвоєнний період у Польщі існувало щонайменше дві церкви, що об’єднували харизматиків. Духовенство навчалося на курсах у спеціально для цього відкритому Біблійному інституті в Гданську.
Період Другої світової війни — це час заборони церковних об’єднань. Після війни значна частина п’ятидесятників зі східних прикордонних територій залишилася за межами ПНР. Розпочався повільний процес відновлення церковних структур у нових соціально-політичних умовах. Комуністи прагнули мінімізувати активність релігійних груп у Польщі та поставити їх під суворий контроль служб безпеки. Під тиском держави була створена Об’єднана євангельська церква (1947), досить нетипове утворення, оскільки воно об’єднувало не лише обидва напрямки польського п’ятидесятницького руху, а й інші церкви: євангельські, Християн-вільних, Церкву Христову, Церкву євангельських християн, а спочатку також баптистів. Баптисти першими покинули лави ЗЄЦ. Історія ЗЄЦ тісно пов’язана з історією народу того часу.
П'ятидесятники перестали бути частиною ЗКЕ у 1987 році. Тоді ця церква ухвалила рішення про саморозпуск та утворення окремих конфесійних утворень. Більшість представників п’ятидесятництва в Польщі заснували Пентекостальну церкву. Однак існує багато п’ятидесятницьких спільнот, які не входять до структури Пентекостальної церкви. Причини цієї відсутності єдності криються в самому розумінні сутності Церкви у середовищі вільних церков, до якого належать, зокрема, п’ятидесятники. Церква, що розуміється як містична цінність, є єдиною та вселенською. Однак в організаційному вимірі вона представлена різноманітними спільнотами, які ставляться одна до одної по-братськи.
Між основними Пентекостальними церквами в Польщі немає жодних серйозних теологічних розбіжностей, за винятком кількох дрібніших церков, які перейняли певні вчення, що відрізняються від основного напряму класичної п'ятидесятницької теології. Прикладом можуть слугувати Громада євангельських християн у Дусі апостольському в Елку та Єдність польських братів. Вони відкидають віру в Святу Тройцю. Кожна з цих формацій, виходячи, до речі, з різних засад, визнає догмат про єдність Божества, що розуміється як одноособове, а Норвезькі брати проповідують можливість уникнення гріхів після навернення.
На території Вармії та Мазур у міжвоєнний період існували п’ятидесятницькі громади, до яких входило німецьке населення. Після війни, у зв’язку з еміграцією цього населення до Німеччини, ці громади припинили своє існування. Нові мешканці північної Польщі принесли з собою п’ятидесятницький рух у польськомовній формі. Перші громади, що діяли під назвою «Церква християн євангельської віри», виникли у Щитні, Кентрині, Остроді, а згодом також в Ельблонгу та Ольштині.
З доктринальної точки зору п’ятидесятники належать до протестантських спільнот баптистського спрямування. Доктринальною основою Пентекостальної церкви є віра в особисту необхідність навернення. Внаслідок навернення та віри у спасительну смерть Ісуса Христа на хресті виникає потреба у хрещенні, яке здійснюється шляхом занурення катехумена у воду в ім’я Отця, Сина і Святого Духа. Пентекостальна церква визнає постанови перших чотирьох Вселенських соборів, тому повністю приймає Апостольський Символ віри та Нікейсько-Константинопольський Символ віри. П’ятидесятники в Польщі також мають власний віросповідання, яке, з одного боку, нагадує подібні віросповідання в п’ятидесятницьких церквах у всьому світі, а з іншого — є оригінальним польським творінням.
Автор: Войцех Гаєвський (пастор громади у Фромборгу). Текст взято з веб-сайту громади у Фромборку з дозволу автора.
