1. Культура поклоніння (культура слави) — ми є прославлячами:
Ми ставимо Ісуса на перше місце. Він є центром і «метою» нашого життя. Усе починається з прославлення Бога. Саме Його присутності у своєму житті ми шукаємо і прагнемо її плекати. Він є найважливішим як для окремої людини, так і для спільноти. Він, Глава Церкви, є основою служіння, праці, відпочинку — усього нашого життя.
2. Культура дозрівання/розвитку у свободі — ми хочемо зростати:
Ось у чому полягає мета взаємного служіння: щоб мій брат чи сестра могли зростати у пізнанні Господа, щоб вони могли дозрівати в усіх аспектах духовного життя (пізнання, служіння, освячення). Кожен із нас має доступ до Бога, і Бог веде кожного, а ми (як громада) хочемо подбати про те, щоб кроки в учнівстві, вірі в Бога та наділенні були здоровими.
Кожен із нас несе особисту відповідальність за свій розвиток. Ми виходимо з того, що ти прагнеш духовно розвиватися через учнівство, служіння та зміну характеру (плід ДС).
3. Сімейна культура — ми є сім’єю:
Ми бачимо громаду як сім’ю зі здоровими стосунками, де життя вирує щодня. Де не лише недільні богослужіння, а й групи, що збираються протягом тижня, а також індивідуальні зустрічі стають нагодою для взаємної турботи, розвитку та служіння. Церква — це багатство різноманітності талантів, дарів та темпераментів.
Ми робимо ставку на здорове почуття приналежності, а здорова відповідальність за себе (і перед собою) доповнюється любов’ю, а особливо — прощенням і щирістю.
4. Культура щедрості та управління – ми є щедрими управителями:
Мова йде як про блага (гроші), довірені нам Господом, так і про час, сили, таланти та духовні дари. Одним словом — віддавати себе — як у громаді Збору (служіння), так і в євангелізації, тобто ділитися всім тим, що Бог нам дав. Ми хочемо бути відомими своєю якістю, віддаючи себе на 100%, бо лише такої слави гідний Бог.
5. Культура відпочинку — ми живемо у стані відпочинку, без тиску, без зовнішнього примусу:
Ісус не лише дав нам спасіння, а й радість. Ти не мусиш, але хочеш жити з Богом! Це також означає, що ти маєш час «для себе», щоб розвиватися, мати захоплення та стосунки — ми не хочемо життя, перевантаженого подіями, що призводить до виснаження. Ми хочемо життя для Бога, життя, сповненого пристрасті та радості.
